технічне меню
Титул
       
    Суспільна організація
       
    Господарська діяльність
заголовний рис

 

 

 Суспільство
     
 

Буквиця

Словян і Антів – каже грецький письменник Прокопій (VI віку) – дає порядок не одна особа, але з давніх-давен усим порядкує громада й порішає усякі справи". Инший знов письменник каже, що у них багато начальників, бо кожне племя мало свого. Начальники ті не жили з собою в згоді і тільки коли насовувалось якесь лихо, коли треба було усім гуртом з ним битись, то тоді тільки народ вибірав одного з тих начальників за вождя усіх племен. Але ті вожді, чи начальники племен – не були якимись князями, що мали велику силу. Се були лишень кращі люде серед инших „старців" – старіших, поважніших голов. Уся ж сила була в руках „віча" – зборів отих „старців", старших з кожного племени. На тих вічах ухваляли всякі важні справи – як от щоб усім племенам виступити гуртом війною, зібрати воєнні сили, кого вибрати за привідцю. Так було десь в VI-VII століттях. А літ 300 пізніш (у Х в.) ми вже чуємо й про князів, як от Деревлянський князь Мал. Але виявляється, що князі ті, так само як і Антські вожді, не мали якоїсь більшої власти, а вся вдасть, як і давніше, остається в руках віча, зборів „ліпших мужів". В оповіданнях Літописі ніде нема й мови про князів, а тільки, що племена – Поляне, Уличі, Деревляне воюють, радяться, але все сами: про князів їхніх не чути. Вони справді були, але не мали сили перед вічем, перед волею волості-землі. Аж тоді як у Київі появляється дружина – аж тоді князь вбивається в силу й починає ту силу розтягати на сусідні землі та племена.

Микола Аркас

 
     
 

Буквиця ті часи не було розділу між скарбом державним і власною князівською касою: все йшло до купи, до рук князя і він видавав ті гроші і на державні потреби і на свої власні. Державні доходи були з податків та всяких оплат. Уже тоді усі господарства платили дань: подимщину (од комина), посощину (від рала); платили медом або шкурами, або грошима. Инший знов податок був – „полюдье": спочатку се був обовязок годувати князя з дружиною, коли він об'їздить землі, а пізніш замість того платиться князеви певна якась дань чи платня. Крім того людність повинна була будовати „городи", мости, сипати греблі, направляти дороги.
А ось які були доходи князя: судова кара – за убивство простого чоловіка (вільного) по 40 гривен, а за голову „княжого мужа" – 80 гривен; мито на торговельних шляхах та мостах, доходи з корчем, воєнна добича, нарешті доходи з князівських хуторів та табунів худоби. А яке там господарство велося, можна бачити з того, що князі Ігор та Святослав мали 3.000 кобил, 1.000 коней; в одному Ігоревому „сельці" – було 900 стіжків збіжа, а в Святославому дворі 500 берковців меду.

 

Микола Аркас

 
Петрівка.2007-2008