технічне меню
Титул
       
    Архітектура
       
    Письменство
       
   

Іконопис

       
   

Мініатюри і рукописна орнаментика

       
   

Емаль і золотарство

       
   

Музика

заголовний рис

 

 

Культура Руси
     
 

16.1 Архітектура й образотворче мистецтво Київської Русі та Галицько -Волинського князівства
Буквицядне з провідних місць у мистецтві Київської Русі належить архі­тектурі. Київська Русь витворила унікальний тип споруд, який став поєднанням візантійських взірців з слов'янськими традиціями.
Великий плив на архітектуру справило прийняття християнства. Саме в церковному будівництві виробився самобутній стиль періоду Київської Русі. Найбільш відомими спорудами цього періоду є Деся­тинна церква, збудована у 989-996 рр., Софія Київська, Золоті Воро­та, Спаський Собор у Чернігові, Михайлівська церква та єпископські ворота у Переяславі, Успенський собор Печерського монастиря та інші пам'ятки Києва, Чернігова, Переяслава, Галича, Новгорода та інших міст Київської Русі.
Великих успіхів було досягнуто і в містобудуванні, фортифікації.
Образотворче мистецтво Київської Русі представлено мозаїкою, фресками, іконами і книжними мініатюрами.
Шедеврами світового значення є мозаїки Софійського собору в Києві: зображення Христа Вседержителя й Богоматері-Заступниці (Оранти). Мозаїка викладалась з різнобарвних шматочків смальти (майже 180 відтінків) - сплаву свинцю та скла.
Крім мозаїки для оздоблення храмів використовували фрески, малюнки в основному на релігійну тематику мінеральними фарбами ще по сирій штукатурці.
Ікони писались за певними канонами на дерев'яних дошках і прикрашали всі храми. Зразками для іконописання в Київській Русі були візантійські ікони.
Книжні мініатюри були прикрасою й одночасно ілюстрацією книг. Так, "Остромирове Євангеліє" містить заставки і три мініатю­ри. Літописи теж мали значну кількість мініатюр, які ілюстрували розповідь літописця.
Культурні надбання часів Київської Русі знайшли своє продов­ження в культурі Галицько-Волинських земель.
Яскравим виявом високого рівня культури краю була архітекту­ра. Будували переважно з дерева. Кам'яними спорудами були церкви та князівські палати. Особливістю архітектури Галицько-Волинських земель було використання білого каменю, прикрашення споруд ба­гатим різьбленим орнаментом, а згодом і використанням вітражів. Найбільш відомі пам'ятки Володимирський Успенський собор, храм Пантелеймона поблизу Галича, церква Івана у Холмі та ін. Крім цер­ковного будівництва, розвивалось фортифікаційне і міське. За часів Данила було збудовано фортеці в гірських районах, використовуючи особливості рельєфу. Виник новий тип споруд - замки, побудовані з каменю або цегли (Луцьк, Олевськ, Хотин та ін.). За своєю архітек­турою вони були схожі на західноєвропейські.
Під впливом Києва в Галицько-Волинських землях розвинулось іконописання. Ці ікони дещо відрізнялися від своїх київських взірців (Волинська Богоматір, Богоматір з Покровської церкви у Луцьку, Ченстоховська ікона Божої матері та ін.). У них поєдналися контрастні барви з емоційною насиченістю образу-символу. Згодом ці риси стали національною своєрідністю українського образотворчого мис­тецтва. Значний вплив на образотворче мистецтво Галицько-Волинських земель справляла західноєвропейська культура.

Щербина В.

 
     
 

15.1 Освіта й література Київської Русі та Галицько-Волинського князівства
Буквицяо наших часів дійшла незначна частина культурних надбань пе­ріоду розквіту Київської Русі. Ті, що дійшли, свідчать про високий рівень розвитку як матеріальної, так і духовної культури.
Значний вплив на розвиток культури Київської Русі справило впровадження християнства; посилилися культурні зв'язки з Візан­тією та іншими слов'янськими народами. Християнство сприяло по­ширенню письменства, розвитку знань, але в межах релігійних дог­матів. З'явилися літописання, іконопис, кам'яне будівництво та ін.
У наших предків багатою була усна народна творчість. Населення Київської Русі створювало пісні, оповіді про богатирів - захисників рідної землі (билини), казки, легенди.
В період існування Київської Русі розвивалась наука та освіта. Центрами їх розвитку були церкви та монастирі. В роки правління Володимира у Києві, Новгороді та інших містах засновано перші школи для навчання дітей бояр та священиків. При Софії Київській Ярослав Мудрий створив першу бібліотеку. Високого рівня розвитку досягли природничі науки: математика, астрономія, географія, бота­ніка, медицина.
Розвивалися літописання й література. Найбільш визначним лі­тописним пам'ятником цієї доби стала "Повість минулих літ" (Нестор). Літописання у Київській Русі було одним з феноменів іс­торії середньовіччя. Літописи відрізнялись від європейських хронік тим, що крім хронології подій, вони містили роздуми автора, пере­кази легенд, міфів, а окремі частини були справжніми літературними творами. Своєрідним продовженням "Повісті..." є так званий Київ­ський літопис, який охоплює події 1111-1200 рр.
Літературними пам'ятками Русі, що дійшли до нас, є "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, "Слово о полку Ігоревім" невідомого автора, "Повчання дітям" Володимира Мономаха. У своєму знаменитому "Слові про закон і благодать", прочитаному в 1052 р. у присутності Ярослава Мудрого, Іларіон майстерно проти­ставляє християнство язичництву й описує хрещення Русі. Незва­жаючи на постійну зайнятість політичними справами, написав своє зворушливе й сповнене роздумів "Повчання" князь Володимир Мо­номах. "Слово о полку Ігоревім" (1185-1187), ймовірно, автором яко­го був Володимир - син Ярослава Осмомисла, є оповіддю про невда­лий похід на половців руського князя, пройнятого пристрасним за­кликом до ворогуючих руських князів об'єднатися задля спільного блага.
Культура Галицько-Волинської держави стала спадкоємницею культури Київської Русі, продовжила її кращі традиції в освіті й лі­тописанні. Найбільш відома літописна пам'ятка - це Галицько-Волинський літопис, який розповідає про події в Галичині в період правління Данила Галицького, а також про події, пов'язаних з Во­линською землею другої половини XIII ст.
Культурні надбання Київської Русі і Галицько-Волинської держа­ви заклали основи наступного розвитку культури українського наро­ду, мали значний вплив на культурні процеси інших слов'янських народів.

Щербина В.

 
Петрівка.2007-2008